Анонс вебінару

Добрий день, шановні читачі блогу!

Запрошую вас на вебінар з теми: ""Польська операція" НКВС у роки "Великого терору" 1937-1938 рр.".

Під час вебінару ми розглянемо ключові, маловідомі аспекти однієї з найбільш масштабних та жорстоких "національних" операцій сталінського режиму - "польської операції" 1937-1938 рр.

Лектор: Вербська Дар'я Романівна

Дата і час: 10 квітня 2024 року, о 17:00 (тривалість 10-15 хвилин)

Для участі реєстрація обов'язкова:

https://forms.gle/gn8PwNoftWkJ3A8o6

Усім зареєстрованим учасникам посилання на подію буде надіслано на вказану ними адресу електронної пошти.

Мої профілі у ORCID та Google Scholar

Доброго дня, шановні читачі блогу. Запрошую вас ознайомитися із моїм профілем у міжнародному реєстрі вчених ORCID та профілем у Google Scholar.

Знайти посилання на них ви зможете на сторінці "Корисні посилання".

Також хочу порекомендувати вам профіль у Google Scholar викладача історичного факультету ВДПУ ім. М. Коцюбинського, доцента кафедри всесвітньої історії, кандидата історичних наук Ніколіної Інни Іванівни. Там ви знайдете багато цікавих та корисних наукових робіт.

Посилання на профіль розміщене на сторінці "Корисні посилання".

Наслідки "національних" операцій НКВС

Серія масових репресивних акцій 1937-1938 рр. стосовно низки «ворожих національних груп» призвела до значного скорочення національних громад країн Східної та Південної Європи на теренах УРСР і всього Радянського Союзу. Масові «чистки» суспільства надовго підірвали у свідомості населення елементарні уявлення про право і законність, породили суцільний страх, недовіру, підозрілість, зруйнували всі моральні засади.

Лише з серпня 1937 по листопад 1938 року у межах всіх «національних» операцій було засуджено 335 513 осіб, з них засуджено до розстрілу 247 157 чоловік, тобто 73,66 % від загальної кількості засуджених.

«Метод фізичного впливу повинен обов'язково застосовуватись і надалі...»

В 1937 р. дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б).

Для фальсифікації справ, створення різних «змов» і розгалужених «шпигунських та диверсійно-терористичних» організацій слідчим НКВС потрібні були «зізнання» обвинувачених, оскільки жодних інших доказів існування всіх цих фальшивих «ворожих» організацій не існувало.

Заарештовані були позбавлені права на захист, оскарження вироку, а зізнання та свідчення добували жорстокими тортурами. Каральні органи застосовували жахливі, довгі фізичні катування, використовували різноманітні методи допиту. Вони не були обмежені у виборі форм впливу, все залежало тільки від їхньої фантазії. 

Табір та розстріл через польську національність

Особливе місце серед злочинів «Великого терору» посідає «польська операція» НКВС, яка, порівняно з іншими «національними» операціями, відрізнялася винятковим масштабом репресій, а також їх жорстокістю, оскільки у розумінні Й.В. Сталіна серед всіх національних груп саме поляки були одними з найбільш небезпечних.

Вона була ініційована оперативним наказом № 00485 наркома внутрішніх справ СРСР М.І. Єжова від 11 серпня 1937 року. Підлягали арешту активні члени «Польської організації військової», колишні військовополонені польської армії, політемігранти та перебіжчики з Польщі, колишні члени Польської соціалістичної партії та інших польських «антирадянських» партій, «найбільш активна частина місцевих антирадянських націоналістичних елементів польських районів».

Відповідно до оперативного наказу, усі заарештовані поділялися на дві категорії. Ті, що відносилися до першої категорії підлягали розстрілу, а до другої – засуджувалися до 5-10 років таборів та в’язниць. Інших видів покарання не передбачалося.

В результаті цієї найкривавішої операції було репресовано не менше 139 835 осіб та вбито – найчастіше пострілом у потилицю – 111 091 осіб.

Цільові групи, що стали об'єктом "національних" операцій

До кінця 1930-х років під підозру підпали всі особи іноземних для СРСР національностей, які сприймалися, як база для шпигунської та диверсійної діяльності іноземних розвідок і як середовище, потенційно нелояльне радянському режиму.

Насамперед жертвами сталінської репресивної машини були: поляки, німці, латиші, литовці, естонці, фіни, греки, румуни, болгари, китайці, іранці, афганці, «харбінці» та багато інших. Однак, жертвами репресій досить часто ставали також представники інших націй, у тому числі титульних: українці, росіяни, білоруси.

За період з липня 1937 року по листопад 1938 року народним комісаром внутрішніх справ М.І. Єжовим було підписано низку оперативних наказів, що розпочинали масові «національні» операції, а саме: «німецьку» (№ 00439 від 25 липня 1937 року), «польську» (№ 00485 від 11 серпня 1937 року), «харбінську» (№ 00593 від 20 вересня 1937 року), «латиську» (№ 49990 від 30 листопада 1937 року), «грецьку» (№ 50215 від 11 грудня 1937 року), «іранську» (№ 202 від 29 січня 1938 року), «афганську» (№ 226 від 16 лютого 1938 року).

Еволюція підходу: від ідеї боротьби з "ворогами народу" до знищення "ворогів-народів"

Майже 90 років тому - у розпал Великого терору 1937–1938 років – радянське керівництво дійшло висновку, що існують не лише «вороги народу», а й цілі потенційно неблагонадійні «ворожі народи», які нібито працюють на користь іноземної розвідки, так звана «п’ята колона», що на думку сталінського керівництва становила величезну небезпеку для існування Радянського Союзу. Відтак другий етап кампанії Великого терору відзначився так званими "національними" операціями.